30 квітня у Луцьку військовослужбовець 3 ошбр Євген Сивопляс провів акцію «Не відвертай обличчя», щоб привернути увагу суспільства до проблеми сприйняття військових з ампутаціями.

«На власному досвіді я переконався, гуляючи містом, що люди не готові, вони відвертаються, ховають очі. В мене складається таке відчуття, що я якийсь прокажений або потвора», — каже пан Євген.

Зі слів військовослужбовця, він усвідомлює, що такі думки тільки у його голові, але якби люди не уникали і проявляли мінімальну увагу — це підтримало б його, відтак він розумів би, що суспільство його приймає.

Євген розповів яким чином можна підтримати військовослужбовців з ампутаціями:

«Ми визначили, що це може бути жест, коли права рука прикладена до серця і ця людина подивилася мені у очі, посміхнулася».

Євген Сивопляс стояв без милиць із плакатом, на якому був надпис: «Не відвертай обличчя. Я не чудовисько!» та спостерігав за реакцією перехожих.

В ході експерименту виявилось, що найчастіше люди підходили і обіймали Євгена, чоловіки тиснули руку, дехто, проходячи повз, прикладав руку до серця.

«Це виявилось несподіванкою, бо попередній досвід показував, що люди не мають сміливості звернути увагу. Вони підходили і обіймали — це було дуже щиро, відчувались тепло, любов», — каже військовий.

В ході акції чоловік робив для себе перерви, щоб перепочити.

Одна з перехожих, яка підійшла і обійняла військового, поділилась своєю думкою щодо реакції суспільства стосовно цієї проблеми:

«Мені не хочеться вірити, що люди так думають, це дуже жорстоке ставлення з боку людей до наших військових. Це людина, якій ми завдячуємо своїм життям, тому ми маємо дякувати, поважати і ні в якому разі не відвертатись. Якщо хтось так робить, я не розумію навіщо. Він ризикував своїм життям, щоб ми тут жили спокійно».

На її думку, така акція, допоможе покращити ситуацію, адже чим більше люди бачать позитивну реакцію інших на військового з ампутацією, тим швидше звикнуть і поміняють свою думку.

Інша жінка вважає, що у першу чергу військовим варто шукати підтримку у своїй родині, оскільки чужі люди можуть поспівчувати, але сильно не зарадять.

«Суспільство також має підтримувати їх. Ми просто реально не знаємо, як себе поводити, коли бачимо військових», — додає вона.

Сам Євген Сивопляс каже, що задоволений акцією. Також, на його думку, допоміг плакат — люди активніше підходили, підтримували і казали, що він не чудовисько, його цінують, поважають та люблять.

«Багато з них сьогодні зробили крок назустріч особистому страху, підійшли до мене або робили цей жест. Фактично ті 30 чи 40 людей сьогодні зробили інакше, по-новому для себе і далі розкажуть про свій досвід», — ділиться пан Євген.

З цього він зробив висновок, що суспільству потрібно допомагати і самостійно, не розраховуючи на владу і громадські організації, вчити, як поводитись із військовими.

«Є зрушення, реальність перевершує очікування і це дає наснаги працювати далі, як казав психолог нашого батальйону — лупати потрохи скелю та змінити думку суспільства», — підсумовує він.

Такі акції військовослужбовець ще планує проводити у Луцьку, допоки перебуває на реабілітації.